Знайомтесь: Микита Нагнибіда – студент – магістр економічного факультету ПДТУ спеціальності «Фінанси і банківська справа». Однак спочатку він отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Обробка металів тиском». Тож, перш за все він металург.
– Як могли суміститися ці спеціальності? Чому саме так?
Хочеться грошей – це від нашої бідності. Треба вміти їх рахувати і витрачати для однієї мети – для розвитку культури у людині і суспільстві. Пішов вчитися на «Фінанси» саме через це. Гадаю, що маю подякувати металургійному факультету–він дав мені змогу зрозуміти світ з позиції фізики, його влаштування. Фізику обожнюю. А полюбив її завдяки Олександру Івановичу. Є така дивовижна людина на кафедрі фізики. Він класний-Олександр Іванович, і фізика класна! Економічні ж науки навчать, як вижити в цьому світі.
Зараз я працюю режисером документального кіно. Десь у липні покажу світові свою першу велику роботу. Вона присвячена одному з видатних діячів української культури. Заробляю на режисурі на одному з телеканалів міста. Вони там «завмерли», їх треба терміново штовхати і «будити».
Кожен ранок у мене починається з тренування у басейні. Професійний спорт у мене розпочався в 2013 році. На чемпіонаті України «Потрапив в призи». Взагалі то, в спортивній колекції у мене золотих медалей -4, срібла -7, бронзи-3. Тож спортивна кар’єра склалася!
– Що робиш, коли втома бере верх?
– Коли «голова переживає фіаско», я беру до рук гавайську гітару і разом з Василісою – нашою кицькою, співаємо пісні Бориса Гребенщікова. Найчастіше «Я инженер на сотни рублей». Однак, дуже люблю пісні англійською. Цю мову закликаю вивчити, адже ми – громадяни світу!
– Розкажи про своє незвичайне прізвище!
– Прізвище моєї родини – красномовне, витоки йдуть з козацького роду. Один із пращурів походив з роду князів Радзивілів. З ним (моїм прізвищем), я «топчусь по біді», «нагинаю її». В мене все налаштовано на «РРР……». На все треба йти «аки тигр». Минулого літа відвідав Білорусь разом з мамою. Це наша з нею історична батьківщина. Я народився в славному місті Мінську. Під час подорожі дізнався, що таке «Зов предков». Полісся мене вразило і «забрало серце». У мене, раптом, з‘явилася сябрівська говірка. Ну ви, трошки, знаєте, як говорять білоруси. А коли приїхав Ляпіс до нашого Маріка, я на концерті голос зірвав. Люблю їх страшенно…
В авіамоделюванні я Чемпіон Європи. Перемогу ділю з батьком. Він співробітник нашого ПДТУ, працює на кафедрі хімічної технології і інженерії. Ми -династія авіамоделістів. Мій дід жив цим захопленням. Ми з батьком модернізували двигун внутрішнього згорання до літака з вдосконаленням системи подачі повітря в камеру згорання двигуна. Це збільшує ефективність згоряння палива. З батьком ми побували на Єврокубках цього виду змагань в Словакіі, Чехії, Польщі, Молдові, Білорусі.
Що побажаєш своїм одноліткам, тим, хто поруч з тобою, і навіть тим, з ким не знайомий?
Спілкуйтесь! Танцюйте! Усі-усі. Як казав класик: «Не надо стесняца!»
[facebook url=https://www.facebook.com/media/set/?set=a.1752579598182828.1073741873.1421011248006333&type=1&l=6e0a7eeab7]