Чотири роки тому життя кожного українця змінилося назавжди.
24 лютого стало не просто датою – воно стало межею між «до» та «після».
Чотири роки болю.
Чотири роки втрат.
Чотири роки руйнувань.
Чотири роки відкладених планів і обірваних мрій.
Чотири роки розлук і тривог.
Чотири роки життя під звуки сирен.
І водночас –
Чотири роки гарту.
Чотири роки згуртованості.
Чотири роки витримки.
Чотири роки сили.
Чотири роки взаємопідтримки.
Чотири роки відповідальності.
Чотири роки гордості за наших воїнів і нашу країну.
Так. Ми втратили багато – домівки, звичний ритм життя, спокій. Для когось ці роки стали роками особистих трагедій. Для більшості – роками переосмислення цінностей.
Але разом із цим ми здобули інше: внутрішню стійкість, глибше розуміння єдності, відчуття плеча поруч, усвідомлення власної сили.
Наша університетська спільнота прожила ці роки разом із країною.
Війна змінила формат роботи, географію наших викладачів і студентів, умови навчання. Частина колективу була змушена евакуюватися, частина – працювати дистанційно з різних регіонів України та з-за кордону. Дехто став до лав Збройних Сил України, дехто долучився до волонтерського руху.
Попри складні обставини, університет:
- зберіг кадровий потенціал і академічні традиції;
- забезпечив безперервність освітнього процесу в онлайн- та змішаному форматах;
- адаптував навчальні програми до нових реалій;
- підтримував студентів психологічно та організаційно;
- продовжив наукові дослідження та участь у конференціях і конкурсах;
- розвивав міжнародну співпрацю та академічну мобільність.
Наші студенти навчаються попри тривоги й блекаути, складають сесії в укриттях, захищають дипломи онлайн, працюють над дослідженнями й стартапами. Це – не просто освітній процес. Це – прояв стійкості й віри в майбутнє.
Ми щодня пам’ятаємо, кому завдячуємо можливістю жити, працювати й навчатися.
Дякуємо українським воїнам, які вже 1461 день захищають нашу незалежність і право на самовизначення.
Попри відстані й воєнне лихоліття – ми залишаємося однією університетською родиною.
Працюємо. Навчаємо і навчаємося. Допомагаємо. Тримаємося.
І віримо в Перемогу!!!!