Пам’яті справжнього педагога…

  • 174
  • 2018/01/31

«ВЧИТЕЛЬ ДОТОРКАЄТЬСЯ ДО ВІЧНОСТІ: НІХТО НЕ МОЖЕ СКАЗАТИ, ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЙОГО ВПЛИВ». 

Не стало чудової жінки, талановитого організатора, досвідченого вихователя, прекрасної матері, бабусі, прабабусі, педагога – від Бога, доцента, кандидата технічних наук  Лауретти Іванівни Якушечкіної, яка  61 рік свого життя присвятила Приазовському державному технічному університету.

Лауретта Іванівна народилася в м. Свердловську в 1936 році в родині інженера Івана Васильовича й Вікторії Костянтинівни Распопових. На початку Великої Вітчизняної війни, родина  була евакуйована в Нижній Тагіл, з якого в 1944 році вони переїхали в м. Жданів, де глава родини багато років  працював у Жданівському металургійному інституті  (ЖдМІ), викладачем, завідувачем кафедри «Металургія чавуну», потім,  проректором по науковій роботі.  До 1954 року Лауретта Іванівна вчилася в середній школі №21, потім  поступила в ЖдМІ. В 1959 році одержала диплом з відмінністю, вийшла заміж. Чоловік Лауретти Іванівна, нині покійний, Євген Іванович Якушечкін, багато років працював на посаді провідного спеціаліста у науково-дослідному інституті «Прометей».  З ним вона прожила 53 щасливих років, виховала сина, онуків,  правнуків.

Після закінчення ВНЗу, Лауретта Іванівна працювала інженером- дослідником у ЦЛМК «Азовсталь». В 1963 році поступила в аспірантуру на кафедрі металознавства й термічної обробки металів (нині матеріалознавства й перспективних технологій) ЖдМІ, яку успішно закінчила в 1966 році. Складні роки наукової роботи увінчалися успішним захистом кандидатської дисертації на тему: «Вплив миш’яку на фізико-механічні властивості конструкційних сталей» під керівництвом відомого вченого, професора, доктора технічних наук Федора Костянтиновича Ткаченко. В 1971 році їй було присвоєно вчений ступінь кандидата технічних наук.

Подальша трудова діяльність Лауретти Іванівни пов’язана тільки із Приазовським державним технічним університетом. За роки роботи на кафедрі металознавства й термічної обробки,  високопрофесійно викладала дисципліни «Металографія», «Металознавство», «Механічні й технологічні властивості металів», «Фрактографія зламів». Вона систематично підвищувала свій науковий і педагогічний рівень, беручи участь у наукових конференціях, семінарах, навчаючись на курсах підвищення кваліфікації. Під її керівництвом щорічно виконувалися дослідницькі дипломні роботи й проекти.

Більш 20 років Лауретта Іванівна була відповідальним виконавцем наукових праць, що виконувалися на замовлення ПАТ «Азовмаш» – «Розробка технології термозміцнення сталей для виготовлення залізничних цистерн», ПП «ММК «Азовсталь» – «Оптимізація хімічного складу й режимів термообробки  рейкових сталей».  Її роботи з розробки технології термозміцнення балонів для підвищення їх міцності й експлуатаційної стійкості були успішно впроваджені в ПАТ «ММК ім. Ілліча».

У складні 90-ті, протягом 5 років, активно вела суспільну роботу, була депутатом маріупольської міської Ради.

В університеті Лауретта Іванівна була одним із кращих кураторів академічних груп – неперевершеним й улюбленим вихователем студентів, керувала  «Студентським науковим товариством». Багато років вона успішно працювала на посаді заступника декана з виховної роботи технологічного, економічного, а потім гуманітарного факультетів.

Вона успішно займалася методичною роботою, опублікувала більш 50 наукових статей, 20 навчально-методичних робіт, одержала 7 авторських свідотств на винаходи. Брала активну участь у громадському житті університету, була заступником голови Науково- технічного товариства (НТТ), членом методичної комісії кафедри, бібліотечної Ради університету.

При виконанні будь-якої роботи вона показувала дуже високий науковий професіоналізм і гідний педагогічний рівень. Але найголовніше,  Лауретта Іванівна завжди відрізнялася високим гуманізмом, винятковою порядністю, милосердям до навколишніх. Скільки сил, доброти, завзятої праці треба було, щоб за роки свого життя й трудової діяльності допомагати сотням людей, ніколи не проходячи повз чуже лихо, вона завжди першою відгукувалася на прохання про допомогу, підтримувала всіх,  хто мав нужду.

Лауретта Іванівна була наділена чудовими якостями: величезною вимогливістю до себе й, одночасно – простотою, доступністю в спілкуванні, відкритістю, ентузіазмом, а головне – величезною любов’ю до людей. Була привітної, надзвичайно енергійною, доброзичливою. Її м’який голос, добрі ласкаві очі,  швидка, бадьора та впевнена хода  піднімали настрій, притягували до себе людей, заряджаючи їх оптимізмом, вірою у свої сили.

З 2015 року Лауретта Іванівна перебувала на заслуженому відпочинку, однак продовжувала активно брати участь у житті кафедри: ділилася  досвідом, заряджала колег ентузіазмом і оптимізмом.

Наукова й педагогічна діяльність Л.І. Якушечкіної отримала широке визнання. Вона багаторазово нагороджувалася грамотами, нагороджена медаллю «Заслужений працівник ДВНЗ «ПДТУ».

Для своїх колег і студентів Лауретта Іванівна завжди буде прикладом величезної працьовитості, професіоналізму, мудрості й  величезного оптимізму. Світла пам’ять прекрасному Педагогу,  вченому й  чудовій жінці!

Ректорат ДВНЗ «ПДТУ», співробітники кафедри матеріалознавства й перспективних технологій,  вдячні студенти.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter або це повідомлення.

Коментарі (0):

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

    Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

    Повідомити про помилку

    22:14
    17/08/2018
    Непарний тиждень