eng ch


Loading


Send this page to a friend Повідомити про помилку. 15-09-2011 06:23

Історія

Буремні 20-30 роки. Роки «великого перелому», перших п'ятирічок, індустріалізації народного господарства. Будуються нові та докорінно реконструюються великі промислові підприємства. Відродження та подальший розвиток промисловості Донецького краю з усією гостротою поставили питання про підготовку інженерно-технічної інтелігенції і, зокрема, фахівців для металургійної промисловості.
До 1930 року в Україні не було жодного металургійного інституту. І зовсім не випадково, що саме в Маріуполі було поставлено і позитивно вирішено питання про відкриття навчального закладу, який би задовольняв потреби металургійних підприємств.
Постановою РНК УРСР від 18 грудня 1928 р. на заводі ім. Ілліча був створений Маріупольський вечірній робітничий металургійний технікум, а листопад 1930 року став датою народження Вечірнього металургійного інституту в Маріуполі. Новий вуз готував інженерів з 5 спеціальностей: інженери сталеливарного та прокатного виробництва, механіки-конструктори, інженери-теплотехніки та інженери-термісти. Навчальний процес в інституті (як і в усіх вищих навчальних закладах України) здійснювався за лабораторно-бригадною системою, яка передбачала прискорене забезпечення промисловості фахівцями.

17 жовтня 1933 р. інститут був переведений до Головного Управління навчальними закладами СРСР. З цього часу ММІ перейшов на роботу за новими навчальними планами і програмами, в яких значне місце відводилося загальноосвітнім і спеціальним дисциплінам, а також запроваджувалася шестиденка, встановлювалися вихідні дні, зимові та літні канікули. У вересні 1939 р. була відкрита денна форма навчання. Інститут почав готувати фахівців за спеціальностями: сталеплавильне, прокатне виробництво, металознавство, термічна обробка чорних та кольорових металів.
Викладацький склад інституту становив 40 чоловік. Працювало 13 кафедр. Усього в довоєнний період було підготовлено 377 інженерів без відриву від виробництва.
Тяжким випробуванням для закладу стали роки Великої Вітчизняної Війни. Інститут став одночасно воїном і трудівником тилу. Викладачі і студенти молодших курсів готувалися до евакуації, працювали на укріпленні оборонних споруд, виконували важливе воєнне завдання, готували креслення деталей автомату ППШ і мінометів, які з перших днів війни став випускати завод ім. Ілліча. Працівники кафедри хімії розробили рецепт виготовлення самозаймистої рідини для боротьби з танками ворога. Студенти вечірнього відділення були евакуйовані разом із заводами в тил, де за дуже короткий час провели монтаж цехів і налагодження випуску боєприпасів. На жаль, не вдалося евакуювати майно і документацію інституту, вони були знищені в період окупації міста. Тоді ж на території інституту і навчального комбінату ім. Ілліча фашисти створили табір для військовополонених. Багато студентів та викладачів інституту загинуло від рук ворога або були вивезені до Німеччини. Чимало співробітників, викладачів і студентів інституту воювали на усіх фронтах Великої Вітчизняної Війни.
У вересні 1943 р. війська Південного фронту звільнили Маріуполь від німецько-фашистських загарбників. Загальні збитки, завдані окупантами навчальному закладу, становили 4 200 000 крб. Починається відродження інституту. Відповідно до постанови ДКО нарком танкової промисловості віддав наказ про відбудову Маріупольського металургійного інституту.
6 грудня 1943 р. інститут відновив навчальну і наукову діяльність, було зараховано 124 чоловіка на денне і вечірнє відділення. Через відсутність навчальних приміщень заняття проводилися в орендованих приміщеннях. Дуже важко було з викладацькими кадрами (на той час працювало 17 чоловік). Не менші труднощі у вузі були пов'язані з недостатньою кількістю підручників і навчальних посібників (до війни бібліотека мала 50 тис. примірників, але була пограбована і спалена німцями).
Переможного 1945 р. Маріупольський металургійний інститут випустив 13 інженерів, 1946 р. – 54 інженера. Відбудовуються навчально-лабораторний корпус із лабораторіями, головний корпус по вул. ім. Апатова, будуються нові корпуси, гуртожитки, їдальня, спортивний комплекс. На березі Азовського моря була побудована спортивно-оздоровча база.

Розширюється кількість спеціальностей, зміцнюється наукова база інституту, створюється електронно-обчислювальний зал і кінофотолабораторія. З 1960 року відкривається аспірантура, навчання в якій проводилося на 19 кафедрах за 15 спеціальностями.
У 80-х роках в інституті діяло 8 факультетів, в тому числі факультет по роботі з іноземними студентами, 34 кафедри, навчалося понад 5 тисяч студентів з різних куточків СРСР та 166 - з 31 країни світу. Таким чином, на 1980 р. ММІ перетворився на авторитетний вищий навчальний заклад України, який за час свого існування підготував 18 тисяч інженерів за 197 спеціальностями. До початку 90-х років Маріупольський металургійний інститут підійшов з високою матеріальною базою та висококваліфікованим науково-педагогічним потенціалом.
У 1993 р. вуз отримує новий статус - статус університету. Тепер колишній металургійний інститут називається Приазовським державним технічним університетом.
3араз у ПДТУ успішно діє низка наукових шкіл, розробки яких мають широке визнання в Україні і за її межами. Це школи гідро- та газодинаміки, тепло- та масообміну в металургійних агрегатах; теорії прокатного виробництва; ефективності та якості електропостачання промислових підприємств; відновлення та підвищення зносостійкості деталей машин і агрегатів; аналізу процесів фільтрації газу у шарі доменної шихти; удосконалення пристроїв конусного та безконусного завантаження доменних печей; створення високомоментних приводів з хвильовими зубчастими передачами, призначених для оснащення важких металургійних агрегатів; зварювання та споріднених технологій; створення матеріалів нового покоління.

Сьогодні університет працює за такими основними напрямками: підготовка фахівців з різних галузей господарської діяльності; підвищення кваліфікації інженерів, що працюють на виробництві; підготовка школярів і ліцеїстів до вступу в університет; підготовка професійних кадрів для іноземних держав; культурно-виховна діяльність; розвиток нових напрямків гуманітарної освіти. Підготовка фахівців ведеться за багаторівневою системою: «Бакалавр - Спеціаліст – Магістр». Учбовий процес забезпечують 42 кафедри, у складі яких працюють 41 доктор наук, професор, 218 кандидатів наук, доцентів, 47 академіків і членів-кореспондентів, галузевих і зарубіжних академій наук, 3 заслужених діяча науки і техніки України. Зараз в структурі університету 10 факультетів, 4 учбово-наукових інститути, 4 технікуми, коледж, професійний ліцей, відділення довузівської підготовки, відділ дистанційного навчання та екстернату, 2 учбово-консультаційних пункти. В університеті функціонує аспірантура і докторантура. За час свого існування вуз підготував понад 60 тисяч висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства України та близько 2 тисяч спеціалістів, кандидатів і докторів наук для 48 зарубіжних країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки.
В університеті діє понад 20 інноваційних проектів, в тому числі міжнародні, освітянські та науково-дослідницькі. За значні успіхи, досягнуті в області освіти і науки, ПДТУ неодноразово нагороджувався і був відзначений на національних і міжнародних виставках. В рейтингу вузів України університет займає 4 місце серед університетів технічного профілю. У 2008 році ПДТУ отримав звання Лідера національної освіти.

Приазовський державний технічний університет багатий своєю історією, визначними подіями і людьми, які принесли славу своїй альма-матер і своїй країні.

Invest in Istanbul Turkey hd film izle full dizi izle hd film izle hd film izle dizi izle porno haber guncel haber haberler gundem escort son dakika